Некротична флегмона новонароджених

Флегмона новонароджених являє собою своєрідне гнійно-некротичне ураження шкіри та підшкірної клітковини у дітей перших тижнів життя, виділений в самостійну одиницю нозологічну. Захворювання характеризується швидко розвиваються некрозом підшкірної клітковини з наступним відшаровуванням і некрозом шкіри.
Збудником флегмони найчастіше є золотистий стафілокок або його асоціації з різноманітною грамнегативною флорою. Вхідними воротами інфекції служать пошкоджена шкіра, пупочная ранка. Особливості будови шкіри немовляти сприяють її легкої ранимости, а хороше кровопостачання клітковини, відсутність у ній сполучнотканинних перемичок відіграють істотну роль у швидкому розвитку й поширенні процесу вглиб і вшир. Некроз підшкірної жирової клітковини виникає у зв'язку з швидко розповсюджується тромбоз судин, розвитком ендо-і періартерііта. Сприяє поширенню інфекції також рясна мережа лімфатичних судин в підшкірній клітковині новонародженого. Некроз може швидко поширюватися вглиб, вражаючи фасції, м'язи, хрящі ребер і т. д.
Типова локалізація некротичної флегмони - попереково-крижовий, сідничних і межлопаточная області, бічна і передня поверхні грудної клітини. Захворювання може також з'явитися ускладненням інших запальних процесів (абсцес, мастит, нагноівшіеся кіста куприка).
Клінічна картина. Захворювання починається гостро з підвищення температури до 38-39 °. С. Швидко наростають явища інтоксикації; занепокоєння дитини змінюється млявістю, він відмовляється від їжі. Шкірні покриви набувають сірого забарвлення, з'являється мармуровий малюнок. Характерні часте поверхневе дихання, тахікардія, глухі тони серця, збільшення лейкоцитозу крові.
Уже в перші години захворювання на шкірі виявляється відокремлений ділянку гіперемії і ущільнення, болісний при пальпації. Шкіра над вогнищем ураження гаряча на дотик, не збирається в складки. Через 8-12 годин уражену ділянку збільшується в 2-3 рази, шкіра над ним набуває ціанотичний відтінок, з'являється набряк навколишніх тканин. Поступово в центрі вогнища інфільтрації з'являється розм'якшення. У деяких випадках настає некроз шкіри, її відторгнення з утворенням великих ранових дефектів. Дно рани сірого кольору із залишками омертвілої клітковини, краї подритие, нерівні, грануляції відсутні. Такий вид рани змушує запідозрити у дитини розвиток сепсису. При сприятливому перебігу після відторгнення омертвілої шкіри утворюються рани невеликих розмірів (3-6 см в діаметрі), які поступово виконуються грануляціями, поступово епітелізірующіміся по краях. Надалі на місці ранового дефекту часто утворюються грубі рубці, які призводять до деформації грудної клітки, поперековий лордоз і кіфоз, прогресуючі з ростом дитини.
Диференціальний діагноз проводять з рожисте запалення, асептичний некроз клітковини.
Лікування хірургічне. Виробляють (під місцевим або загальним знеболенням) множинні розрізи шкіри в шаховому порядку над вогнищем ураження і по кордону зі здоровою шкірою. Довжина розрізу 1-1,5 см, у глибину вони повинні проникати до підшкірної жирової клітковини. Потім накладають пов'язку з гіпертонічним розчином хлориду натрію або антисептиком (фурацилин, Діоксидин, хлоргексідінтіоглюконат) на 2-3 ч. При наступних перев'язках стежать за поширенням процесу, в разі необхідності роблять додаткові розрізи. При некрозі шкіри і появі демаркаційної лінії виробляють некректомія. Після очищення рани від некротичних мас і гною використовують мазеві пов'язки. Протягом усього лікування застосовують фізіотерапевтичні процедури (УФО, УВЧ та інші), а також стимулюють ріст і епітелізацію грануляцій шляхом застосування консервованої плаценти, фібрину плівки, обробки рани ультразвуком, променями лазера.
Паралельно місцевої проводять інтенсивну терапію, в комплекс якої повинні входити дезінтоксикаційну, антибактеріальні та імуностимулюючі заходи.
Прогноз при флегмоні новонароджених завжди серйозний. Чим раніше поставлений діагноз і розпочаті лікувальні заходи, тим більша ймовірність успішного результату захворювання.

Також дивіться: